Звернення на ви
Ви ніколи не замислювалися, чому в наш час прийнято незнайомій, старшій або поважній людині звертатися на ви? У чому логіка, адже це одна людина, а не дві і не три. Історія насправді цікава.
Історія звернення на ви
Нам точно відомо, коли і де виникло звернення на ви. Історики стверджують, що вперше звернення на ви (у множині) з’явилося в Римській імперії, приблизно в четвертому столітті.
Взагалі в латинській мові є і tu (ти) і vos (ви). Але коли єдина імперія розпалася на Західну та Східну, з’явилися два імператори і звертатися до них стали у множині.
Просто тому, що після реформ Діоклетіана, “офіс” у обох імператорів був один, і в листуванні до них зверталися у множині.
Є ще одна версія. Імператор Риму уособлював народ Риму і говорив не “Я”, а “Ми”, відповідно і звертатися до імператора стали у множині.
З зверненням на ви історія неоднозначна, але, яка б версія не була правильною, ясно одне, вперше і “микати” і “викати” почали в Римській імперії. А далі така манера звернення поширилася і на європейські народи, що оточували Рим.
Старші за ієрархією могли до молодших звертатися на ти, а ось молодші до старших повинні були шанобливо говорити “ви” як було прийнято в Римі.
Поступово, така манера звернення перестала бути вимогою ієрархії і так само як і англійське звернення “сер” використовується для вираження поваги до співрозмовника, а не як визнання його статусу у суспільстві.
Існує думка, що в “до петровські” часи у російській імперії було прийнято звернення тільки на ти.
Ви говорили тим, кого більше за одного. Коли князь Святослав Ігорович каже “іду на ви” він звертався не до конкретної людини, а до народів. Хазари, Печеніги, Булгари — це назва племен, про конкретних володарів ніби й мови немає.
По Інтернету гуляє ще й не підтверджена нічим думка, що на ви зверталися тільки до ворогів. Але це, швидше за все, просто вигадка.
Звідки пішло звернення на вас у наших краях?
Цар Петро Перший, будучи шанувальником всього “німецького”, тобто закордонного, узвичаїв звернення на ви, причому в Табелі про ранги, де чітко наказувалося як до чиновників можна звертатися. Саме в цьому документі з’явилися звернення на кшталт Ваше благородство та Ваше превосходительство.
До введення табелі про ранги звернення на “ви”, зустрічалося, але було не більш ніж модним захопленням аристократії, перейнятим у поляків.
До Петра Першого навіть до князя або царя зверталися на ти. “Ти, царю, батюшку” тощо.
Петя навчив нас зверненню на “ви”
Єдина мова, в якій на ти не звертаються ні до кого, це англійська. Ви, напевно, про це знаєте. Але, що цікаво, звернення на ти в англійській залишилося в поезії (Почитайте Шекспіра в оригіналі, на дозвіллі) і при зверненні до Бога.
Так, в англійській з богом на ти, а з усіма іншими (навіть із кішкою та собакою, на ви).
Але, до певного часу (приблизно до 18 століття, а так званій ранній новоанглійській мові), займенник thou або thu (ти) у англійців був як і у всіх.
Що цікаво, в російській мові до Бога звертаються на ти, незважаючи на його триєдність.
Після норманського завоювання Великобританії, англійці стали переймати “французькі манери” і звертатися до вищих на ви. Але у французькому “ти” (tu) та “ви” (vous) залишилося, а в англійців — ні.
На “ви” прийнято звертатися і в інших європейських мовах, але, наприклад, в німецькій або норвезькій мовах ввічлива форма — це множина але третьої форми, тобто не ви, а вони (Sie, De). Цікаво, що в іспанській мові для ввічливості використовують спеціальний займенник, а не Vosotros (двоє і більше людей).
В італійській мові для ввічливого ставлення використовується і третя особа однини — Lei, і друга множинного — Voi.
А от на сході ввічливі форми звернення створюються в основному за допомогою суфіксів (“-сан” в японській мові) або спеціальних слів (“бхаван” у санскриті). Манери звернення до однієї людини у множині немає і в арабській мові. Не дійшла до них римська мода.
Звернення на Ви з великої літери
Звертатися на Ви (використовуючи заголовну літеру) можна тільки в діловому листуванні або в особливо урочистих випадках, наприклад, при нагородженні або привітанні. Та ще, звичайно, разом із титулом. Правильно писати Ваша Величність, причому “величність”, теж з великої літери.
Але в сучасній мові мало хто дбає писати Ви з великої літери. У багатьох європейських мовах звернення на “ви” також замінюється на “ти”, так само як і у нас “ви” починають писати з маленької літери, навіть у діловому листуванні.
Мови ж змінюються разом з людством, і це добре. Ось тільки не варто чекати, що англійці згадає своє “ти”, такого точно не станеться в найближчому майбутньому, деякі речі не змінюються, і це теж добре.
