Наукові міфи
Міфи та упередження є скрізь, навіть у такій, здавалося б, прагматичній штуці як наука їх повно. Часто ми навіть не задумуємося над цим, не помічаємо, як міфи мандрують не лише в Інтернеті, але й з підручника в підручник.
Ось три найбільш поширених міфи про науку та навколо неї. Маленький, але цікавий рейтинг:
Яблуко не падало на голову Ньютона
Міф №1. Ньютон і яблуко
Всі знають, що закон всесвітнього тяжіння відкрив Ісаак Ньютон. Строго після того, як яблуко впало на голову Ньютону.
Картинка з яблуком і головою вченого є майже в кожній книзі. Але чи не підозрював він до того, як відносно важкий предмет почав взаємодіяти з його головою, що всі предмети падають вниз?
Чи не робляться відкриття без удару по голові?
До тієї самої яблуні в саду Ньютона навіть водили екскурсії, розповідаючи цю легенду… А в ботанічному саду Кембриджського університету посаджена інша яблуня, нащадок тієї самої… Але ось питання, чи було це насправді. Чи падало яблуко на Ньютона чи він робив відкриття не в осінньому саду, а в напівтемряві кабінету?
Ось як усе було насправді. Вважається, що сам Закон був відкритий у 1666 році в результаті роботи Ньютона над законами “небесної механіки”, відкритими задовго до нього Кеплером.
Свій труд Ньютон назвав «De motu» (“Про рух”), але опубліковані дані були тільки в 1687 році в публікації під назвою “Математичні начала натуральної філософії” і під тиском астронома Едмунда Галлея, який відкрив комету Галлея.
Астроному потрібен був математичний апарат, щоб пояснити чому орбіта комети має еліптичну форму. І виявилося, що Ньютон вже займався цією проблемою і у нього є і формула, і її доведення.
Не одразу, але Галлею вдалося вмовити Ньютона опублікувати свою роботу. Яка, окрім Закону всесвітнього тяжіння, включала ще й три знамениті закони Ньютона.
Удивительно, но в реальной истории “замешана” знаменитая комета, а не яблоко.
Звідки легенда?
Байка про яблуко з’явилася завдяки біографу Ісаака Ньютона, який згадав, що вчений розповідав йому цю історію п’ючи чай під яблунями. Нібито Ісаак сидів у тіні дерев і раптом побачив, що поруч з ним впало яблуко… Як бачите, зовсім не на голову.
Друга версія появи легенди про яблуко пов’язана з племінницею вченого. Саме для неї він вигадував таку “казку”, щоб просто і доступно пояснити відкритий ним закон.
Але образ падаючого на голову яблука виявився настільки сильним, що незважаючи на те, що всі знають правду. Картинка залишається в нашій свідомості вже більше 350 років.
Таблицю Менделєєва можна представити і так
Міф №2. Таблиця наснилася Менделєєву
Знаменита легенда про те, що Таблиця Менделєєва приснилася йому. Насправді, таке цілком можливо. Коли ми довго намагаємось вирішити якусь проблему, буває так, що мозок справляється із завданням під час відпочинку, іншої діяльності або навіть уві сні.
Багато реальних історій і міфів про вчених пов’язані з відкриттями, зробленими уві сні. Менделєєв також міг би… Але тільки не цього разу!
Ось що сам Менделєєв казав з цього приводу:
«Я над нею, може, двадцять років думав, а ви думаєте: сидів і раптом… готово!?»*
Дійсно, вчений почав розмірковувати над періодичним законом ще у студентські роки. Роком відкриття періодичного закону вважається 1869. Саме в цьому році він надрукував перший варіант таблиці та розіслав її іншим хімікам, щоб ніхто не сумнівався у відкритті. До Менделєєва також намагалися знайти закономірності.
У 1864 році свою таблицю опублікували Вільям Одлінг та Олександр Ньюлендс, а в тому ж році — Лотар Мейєр. У всіх хіміків елементи були розташовані відповідно до атомної маси.
Але ніхто з них, очевидно, не усвідомив, що саме це означає, тому сформулювати закон вони не змогли.
Суть закону зводиться до того, що всі властивості хімічних елементів залежать від їхньої атомної маси. Тому їх можна представити у вигляді періодичної таблиці.
Більше того, на основі періодичного закону можна передбачити відкриття ще не відомих хімічних елементів.
Наприклад, у ХХ столітті були відкриті такі елементи, як Менделевій (1955), Мейтнерій (1982), Коперницій (1996). Але місце для них у таблиці Менделєєва було “зарезервоване” ще задовго до відкриття. І в наш час, у XXI столітті, відкриття тривають — наприклад, Ніхоній (2004) і Московій (2003).
*З інтерв’ю виданню «Петербурзький листок».
Звідки міф?
Байку про «сон-натхнення» почав розповідати своїм студентам геолог Олександр Іностранцев уже після смерті самого Менделєєва, а згодом повторив у письмовому вигляді в мемуарах. Історія явно “зайшла”, якщо ми досі віримо в неї.
Але сам Іностранцев, хоч і був знайомий з Менделєєвим, жодних доказів цього випадку, звісно, не надав.
Закон Архімеда формула було відкрито у ванні?
Міф №3. Закон Архімеда
Образ раптового осяяння вченого з’явився дуже давно. Найдавніша легенда про наукове відкриття пов’язана з Архімедом. Нібито Архімед Сіракузький вирішив прийняти ванну, доверху наповнену водою рабом.
Якось Архімед сів у ванну…
Поринувши у воду, учений побачив, що частина води виплеснулася на підлогу. Тоді він вискочив з ванни з криком “еврика”, що грецькою означає “я знайшов”.
Суть закону Архімеда проста: на тіло, занурене в рідину, діє сила, що дорівнює вазі рідини, витісненої цим тілом.
Щоб не потонути, кораблю потрібно просто витіснити об’єм води, вага якого перевищує його власну. Саме тому сталеві судна гігантських розмірів і маси можуть плавати. Завдяки Архімеду, плавучість можна легко розрахувати наперед.
Звідки ця історія?
Легенда про ванну Архімеда вперше з’явилася в трактаті римського архітектора Вітрувія “Про архітектуру”. Але сам Марк Вітрувій жив у І столітті до нашої ери, через двісті років після Архімеда.
І найімовірніше, просто вигадав цю історію (про корону, ванну й голого Архімеда, що біжить вулицями Сіракуз). Чи могла така історія трапитися насправді?
Якщо не зважати на той факт, що у Архімеда навряд чи була власна ванна (швидше за все, мова йшла про громадську баню), а раб точно не вперше набирав воду… то, теоретично, могла б. Чи міг Архімед у ванні відкрити закон? Міг, звісно.
Це історія не відкриття закону Архімеда, а розрахунку щільності предметів складної форми. Про те, як учений відкрив свій закон, жодної історії немає.
Ані Архімед, автор щонайменше 20 трактатів, ані його сучасники жодного разу не згадували про такий випадок.
Такі кумедні історії про наукові відкриття швидше корисні, ніж шкідливі.
Яскраві образи, хоч і не мають нічого спільного з реальною історією винаходів і відкриттів, добре запам’ятовуються і роблять життя трішечки цікавішим. Неважливо, падало яблуко на голову Ньютону насправді чи думав Архімед про витіснення води у ванні. На справжні факти це ніяк не впливає.
Тепер ви знаєте, які наукові байки вигадані, а як усе було насправді. Хоча… Не завадило б і цю статтю перевірити, чи не так?
