Стародавні імена та прізвища

Ми, сучасні люди, часто не замислюючись переносимо свої життєві обставини в минуле. Вважаємо, що за давніх часів все було так само як і зараз, тільки без смартфонів і мікрохвильових печей. Такі звичні нам імена та прізвища раніше теж були. Але в античності навіть не у всіх людей були імена…

• Єгипет
• Греція
• Рим

Хто придумав імена

Ніхто не знає коли з’явилися перші імена. Швидше за все, як тільки люди почали використовувати мовлення, відразу ж і придумали називати різних людей по-різному. Але окремими словами, як зараз, імена точно не були. Як і в північноамериканських індіанців, імена були схожі на прізвиська.

Так які імена були в давнину? Наприклад, першого царя шумерів звали Алулім, що означало “олень”, а одного з фараонів, який правив Єгиптом 5300 років тому, звали Пен-Абу, що означало “слон”.

Ім’я у стародавньому світі

Прізвища у Стародавньому Єгипті

У древніх єгиптян не було ні прізвища ні по батькові. Зате імен могло бути одразу два, справжнє, дане при народженні і особисте. Справжнє ім’я ніхто не повинен був знати, для спілкування призначалося особисте, друге ім’я.

Часто особисте ім’я у єгиптян несло в собі ім’я бога і означало щось на кшталт “Милість Ра” або “Благословення Пта”. Або воно могло мати певне значення: Нефертарі – “прекрасна” або Усер – “сильний”.

Цікавіше було у царюючих осіб. У фараонів було 5 імен:

• Тронне ім’я
• Хорове (Гор або Хор + бог неба)
• Небті (символи Верхнього та Нижнього Єгипту)
• Золоте
• Особисте

Ми ж знаємо фараонів по особистому імені. Простіше запам’ятати Аменхотепа, Тутмоса або Тутуанхамона, ніж усі довгі епітети: Живе втілення Ра + Могутній Бик, подібний до Амона + Притаманний богу Тоту + Великий силою, прекрасний роками.

Але в давнину ці імена значили багато, це був зв’язок з потойбічним світом, який для стародавніх єгиптян був такою ж реальністю, як і щорічний розлив Нілу.

До речі, номери, кориті використовують історики, на зразок Тутмос Третій, придумали самі історики, щоб не плутатися у фараонах. У Стародавньому Єгипті номери не застосовувалися, складно сплутати людей, які мають п’ять імен.

Клеопатра, хоч і була царицею Єгипту, була гречанкою за походженням, її батька звали Птолемей, і діда теж — Птолемей. Її мати теж звали Клеопатрою.

Прізвища у Стародавній Греції

Імена в Стародавній Греції складалися з власного та імені батька (по-нашому по-батькові). Наприклад:

Арістотель, син Нікомаха, Арістид, син Лісімаха або навіть Демосфен син Демосфена

Також до імені могла додаватися назва міста (поліса) родом з якого був древній грек або громадянином якого він був (адже можна народитися в одному місці, а жити в іншому).

• Піфагор Самоський (автор теореми Піфагора та таблиці множення)
• Сократ Афінський (найвідоміший філософ)
• Ератосфен Кіренський (перша людина, яка обчислила діаметр Землі)

Діоген Синопський (з міста Синопа). Жан-Леон Жером

З прізвищами складніше, в античності вживалися імена спільного предка, особливо, якщо цей предок був знаменитий.

Тобто прізвища в Стародавній Греції все ж таки були, як і по-батькові, і, звичайно, імена. Але так як населення полісів було відносно невеликим, а громадян взагалі було мало і всі знали, найчастіше вживалося просто ім’я.

Ім’я, природно, мало певне значення: Софія — “мудра” Софокл — “славний мудрістю”.

Прізвища у стародавньому Римі

У Стародавньому Римі з іменами та прізвищами було все гаразд.

Ім’я римлянина складалося з трьох частин:

1. Преномен (ім’я)
2. Номен (родове ім’я, прізвище по-нашому)
3. Когномен (прізвисько, яке частіше передалося у спадок, а не купувалося)

Як бачите, прізвища у римлян були, а от по-батькові не було.

Але ця формула з 3-х слів дійсна тільки для вільних чоловіків! Наприклад, найвідоміший римлянин — Гай Юлій Цезар.

Це чоловік на ім’я Гай, з роду Юліїв на прізвисько Цезар.

Вважається (але є й інші, нудні версії), що “цезар” (caesaries) означало “пишні кучері” або “пишноволосий”, при цьому сам Гай Юлій був лисим. Така іронія.

Смерть Юлія Цезаря. Вінченцо Камуччіні

Що ж до імен рабів, то спочатку вони їх не мали зовсіи, задовольнялися прізвиськами, які придумували їм власники. Часто це могла бути область з якої раб родом, наприклад: Дакієць або Фракієць. Але якщо рабом був освічений грек, він часто зберігав своє колишнє грецьке ім’я.

При звільненні раба він отримував “прізвище” свого колишнього володаря. Якщо римлянин на ім’я Марк Туллій Цицерон звільняв раба на ім’я Афр (африканець), його слід називати — Марк Туллій Афр.

До речі, саме слово familia у Стародавньому Римі спочатку позначало рабів, що належали одному власнику, а пізніше сім’ю господарів та їх рабів.

Така традиція проіснувала довше, ніж сама Римська імперія і в середньовіччі і в новий час кріпак селянин разом зі свободою отримував прізвище колишнього господаря. Отже, якщо ви носите якесь явно дворянське прізвище, це не означає, що предки ваші були дворянами. Статистика каже, що ймовірність мати предків кріпаків набагато вища.

У стародавньому Римі жінки не мали імен

Найнезвичайніше, це римські жіночі імена. Їх просто не було. У жінки міг бути лише номен, але не особисте ім’я. Тобто імені не було, а прізвище — було?

Наприклад, дочку Юлія Цезаря звали… Юлія. Дочку Марка Антонія звали — Антонія, а коли народилася друга дочка, її почали називати Антонія Молодша.

Якщо у вас є знайома на ім’я Юлія, розкажіть їй, що це прізвище.

Коли жінка виходила заміж, вона могла взяти когномен свого чоловіка, а могла — когномен батька.

Так, друга дружина Марка Антонія відома як Антонія Гібрида Молодша, її батьком був Гай Антоній Гібрида.

А дружину Юлія Цезаря звали Корнелія Цінелла, її батьком був Луцій Корнелій Цінна. А ось дружина відомого оратора Ціцерона, просто Тулія, хоча їхню дочку звали вже Тулія Ціцероніс.

Так, в одних древніх не було прізвищ, в інших по-батькові, у деяких навіть не було імен у сучасному розумінні цього слова, обходилися тільки прізвищами. А в єгипетських фараонів імен було аж п’ять.

Але і в сучасному світі у деяких народів прізвища не в ходу і не йдеться про племена загублені в джунглях.

Наприклад, в Ісландії прізвища традиційно не використовуються. На цьому острові традиційно для скандинавських народів використовують ім’я та по батькові.

Наприклад:

Арнор Сігурдссон – це Арнор, син Сугурда. А Вігдіс Фіннбогадоттир — означає Вігдіс, дочка Фіннбогди тобто у жінки може бути не по батькові, а “по-матері” (хоча правильно це називається матронім, так само як і патронім у разі по-батькові) і це для Ісландії норма.