Дворянство та аристократія

Читаючи історичні книги, ми часто натикаємося на терміни “аристократія” і “дворянство”. Але чи не історику складно зрозуміти їхнє значення і головне, у чому між ними відмінності?

Аристократія та дворянство

У чому різниця між аристократією та дворянством? Щоб у цьому розібратися, треба спочатку зрозуміти, що означають ці слова окремо, але забігаючи вперед, найчастіше дворянство та аристократія — синоніми. Хоча і не завжди і відмінності все ж таки є.

Хто такий аристократ?

Слово аристократія походить з грецької αριστοκρατία. А саме слово від двох інших грецьких:

• Аристос — означає “кращий”
• Кратос — означає “сила” або “влада”

Тобто “аристократія” — це влада кращих. У розумінні греків найкращі — це шановні авторитетні громадяни. Звичайно, громадянами могли бути лише вільні люди з достатнім багатством, щоб подолати майновий ценз.

Наприклад, в Афінах тільки перший клас громадян (пентакосіомедимні, у кого було більше 500 мір зерна) міг обіймати вищі посади.

Це було цілком логічно, адже тільки багаті сім’ї могли дозволити собі наймати вчителів для своїх дітей і тільки діти багатих батьків мали змогу не працювати, а вдосконалюватись у науках та мистецтвах.

Така ж ситуація зберігалася і в Стародавньому Римі за часів республіки. Під аристократами розумілися громадяни, які обіймають державні посади.

Формально бути обраним на посаду міг бути будь-який вільний громадянин, але насправді треба було мати достатній для обрання авторитет і гроші.

Латиною аристократія звучить як nobilitas. А nobilis — відомий, знаменитий. Тобто аристократ у Римі, це відома людина.

В античності критеріями знатності були:

• Походження, історія роду
• Військові заслуги
• Наявність майна
• Рівень освіти

Тобто на той час аристократія була повністю спадкової. Щоб вважатися знатним було недостатньо заслуг батька чи діда, хоча це було дуже важливо.

Родова аристократія

У середньовіччі вимоги до походження посилилися. Адже земляні наділи (феоди) тепер переважно передавалися у спадок.

Так і влада передавалася всередині одного роду з покоління до покоління. Володіти графством міг син графа, а щоб отримати нові землі (якщо раптом графу захотілося стати герцогом) їх треба було відвоювати в когось іншого або отримати від короля чи імператора за особливі заслуги.

Тобто, якщо в античності стати аристократом можна було через заслуги перед суспільством та обрання, то в середньовіччі — лише у спадок або отримавши від феодала вищого рангу у володіння землю.

Землю можна було отримати в обмін на якусь “службу”, частіше військову. Таким чином, коли сеньйор наділяв свого васала землею, він отримував натомість можливість закликати свого васала на війну.

У середньовічній Європі аристократія була переважно військовою чи релігійною.

Хто такий дворянин?

Термін дворянство виник у середньовіччі. На відміну від античної аристократії бути дворянином означало служити при дворі.

Родове дворянство

Принцип такий же як і з родовою аристократією, від батька до сина переходить право на володіння землею, а разом з тим, і відповідний титул. І тут особисті досягнення людини не відіграють важливої ролі, головне те, ким були його предки і якому феодалу вони служили.

Жаловане дворянство

Це титул, який присвоювався за якісь заслуги. При цьому, крім титулу, дворянин міг отримати землю, гроші чи не отримає нічого. Таке дворянство могло передаватися у спадок, а могло й не передаватися.

Тут виникає головна відмінність дворянина від аристократа. Людина, що отримала жаловане дворянство, зовсім не обов’язково може належати до знатного роду.

Дворянство шпаги та мантії

Дворянством мантії (noblesse de robe) так називався клас жалуваного дворянства що складається з чиновників, звідси слова про мантію. Gens de robe — так називали суддів та адвокатів.

Дворянство шпаги (noblesse d’épée), очевидно, це військовий клас потомствених дворян.

Так як роль лицарства (і важкої кінноти зокрема) з часом почала падати, а на зміну феодальним арміям прийшли найманці, та регулярні війська, роль старої родової знаті (дворянство шпаги) теж почала знижуватися. На перші позиції вийшли чиновники, які служать своїй країні, а не феодали, які живуть за рахунок своїх спадкових володінь.

Чим відрізняється аристократія та дворянство

У чому різниця між дворянством та аристократією? І в чому вони схожі:

1. Аристократія як і дворянство — це найвищий прошарок суспільства
2. Аристократія — поняття широке і може (залежно від контексту) містити і дворянство
3. Аристократія має помітний вплив на політику і має владу, дворянство — не обов’язково
4. Дворянин зовсім не обов’язково має бути залученням до державних справ, головне для нього, зберігати вірність своєму сеньйору
5. Дворянин може не бути (не вважатися) аристократом

У європейських мовах слова аристократія та дворянство перекладаються по-різному

• Аристократія — aristocracy / aristocratie / aristocracia / aristocrazia / Aristokrate
• Дворянство — nobility / noblesse / nobleza / nobiltà / Adelstand

Тобто незважаючи на те, що аристократ і дворянин найчастіше є синонімами і означають одне й теж — вищий шар суспільства, залежно від контексту обидва слова можуть мати різні значення.

В античності аристократом називали людину заслужену, що володіє владою і впливом на політику.

Так у випадку з середньовіччям, дворянин — це військовий який приніс клятву вищому феодалу і зобов’язаний воювати за його інтереси в обмін на землю. Він міг також вважатися і аристократом, якщо його рід був у власних очах суспільства досить знатним і впливовим. Тобто аристократія і дворянство в середні віки це одне й те саме.

Якщо ж ми говоримо про сучасний світ, де дворян в принципі бути не може, як і феодальної системи, то аристократом називають людину із знатного роду.