Хто такий солдат?
Багато слів ми використовуємо за інерцією, не замислюючись про їх значення. І робимо так сотні років. Але, якщо глянути на історію слова, можна знайти багато всього нецікавого. Наприклад, що означають слова солдат та сержант? Яка їх історія?
Може здатися, що солдати існували завжди. Принаймні відколи люди навчилися воювати. Але це не так. Були часи, коли такого терміна зовсім не існувало.
Що означає слово солдат
Походження слова солдат нам відомо, хоча і було це дуже давно. Слово солдат, з’явилося у далекому 13 столітті. Відомо навіть де саме – в Італії.
У той час Італії, як єдиної держави, не існувало. Було багато міст-держав, таких як Венеція (республіка), Мілан (герцогство), Тоскана (герцогство) та багато інших. Звичайно, всі періодично воювали один з одним.
Битва при Сан-Романо . Кондотьєр Нікколо і Толентіно на чолі флорентійського війська
Слово солдат походить від назви дрібної італійської монети “сольдо”, яка, в свою чергу, походить від римського соліду (який був не дрібний і карбувався з золота).
Солдатами називали найманців який наймали для війни один з одним італійські міста. У множині сольдо, це і “гроші” і “оплата”. Таким чином солдат означає — найманець куплений задешево.
Прислів’я “гроша ламаного не варте” в Італії звучить як “non valere un soldo”, (не варто й сольдо)
Звичайно, “дешево” — це дуже відносно. Для багатих італійських комун це було дешево, а для найманців у більшості іноземців гідні гроші.
Битва при Форново. По обидва боки — найманці
Наймач підписував договір (кондотту) з капітаном, який і наймав солдатів у компанію (роту). Такі люди називалися кондотьєрами, а бійці таких банд – солдатами.
Такі компанії були краще озброєні та підготовлені, ніж ополчення, яке збиралося на якийсь час і обходилося дешевше, ніж регулярна армія, оскільки кондотьєрів наймали лише на час військової компанії.
Хто воював до солдатів?
Що ж виходить, війни були, а солдатів не було?
Перша професійна армія з’явилася в Римі після реформ Гая Марія. До цього воювали за допомогою ополчення набраного за майновим цензом, тобто з тих, хто міг сам собі дозволити купити зброю та екіпірування.
Теж саме відбувалося і в середньовіччі. Королі, герцоги та графи могли зібрати лицарів-васалів лише на короткий час (“карантен” – 40 днів). Ніхто не був настільки багатим, щоб утримувати армію постійно.
Тому людей, що беруть участь у війні, можна було називати воїнами, бійцями, ополченням, бандою… Але ніяк не солдатами. Незважаючи на те, що найманці існували завжди, найчастіше це були національні формування, на кшталт балеарських пращників, парфянської кінноти чи генуезьких арбалетників та швейцарської піхоти.
Вперше стало можливо найняти цілу армію для своїх потреб саме у вигляді компаній кондотьєрів. Ось це були перші солдати.
У сучасному значенні, солдат — це просто рядовий (нижній чин) в армії.
Причому у більшості європейських мов слово використовується досі: soldato в Італії та Іспанії, soldat у Франції та Німеччині, soldier в англомовних країнах. Тільки польською мовою воно трансформувалося в “жовнер”, а ось у угорській такого слова немає. Там це солдат це — katona.
І хоча зараз солдат уже не означає “найманець”, платять їм все ще не так уже й багато.
