Хто такі госпітальєри

Госпітальєри — найстаріший лицарський орден, самий непосидючий і, мабуть, найвдаліший. Організація з дуже цікавою історією.

Усі чули про тамплієрів, а от про лицарів Іоаннітів (їхній покровитель — Іоанн Хреститель) широкому загалу відомо зовсім небагато, хоча вони вплинули на історію та культуру не менше. Що ж у них цікавого?

Pro Fide, Pro Utilitate Hominum
“За віру, на користь людям” Девіз госпітальєрів

Заснування ордену госпітальєрів

Братство було засноване ще до Хрестових походів — у 1023 році. Єрусалим буде взятий облогу хрестоносцями лише через 76 років.

А до того бенедиктинські монахи мирно працювали в госпіталі.

Їхньою метою було піклування про християнських паломників. Латинською “hospitālis” означає гостинний.

Досі індустрія гостинності англійською звучить як “hospitality”. Але в ті часи паломництво до святих місць було хоч і складним, але відносно безпечним.

Єгипетський халіфат, який контролював ці території, не перешкоджав християнам, єдиною незручністю був податок на іновірців — джизья.

Але все змінилося після захоплення Єрусалима хрестоносцями.

Хоча закони та влада в нових королівствах були “правильними”, шлях до Єрусалима став більш небезпечним, ніж за мусульман. Бо це була війна, хоч і священна.

І ось, у 1099 році, указом короля Єрусалима створюється військово-монаший “орден”.

Спочатку в ньому було лише п’ятеро лицарів (не всього п’ять осіб, а лише п’ятеро з них були лицарями). Тепер у них з’явилася і військова задача — охорона маршрутів, якими йшли паломники.

Для цього лицарям потрібні були замки. Через 13 років після створення організації Папа Римський затвердив її статут, і братство офіційно стало орденом.

Госпітальєрам почали передавати землі (на яких одразу виростали фортеці), жертвувати гроші, до них приєднувалися нові брати.

Від тих, хто вступав до ордену, вимагалося прийняти три обітниці:

• безшлюбність
• послух
• бідність

Тоді було достатньо мати з собою коня та зброю.

Крак де Шевальє — найвідоміша фортеця госпітальєрів

З безшлюбністю все зрозуміло: нові лицарі не народжувалися, їх потрібно було постійно залучати, посади не передавалися у спадок, майже всю історію вони обиралися (крім тих років, коли гросмейстера призначав Папа).

Послух забезпечував те, чого не було в середньовічних арміях — дисципліну.

А от із бідністю не склалося. До XIII століття “бідні лицарі” вже володіли понад 19 000 маєтками по всьому світу.

Переважно це були пожертви спонсорів. При цьому орден не сплачував податків і підкорявся лише Папі Римському.

Мальтійський хрест

Коли говорять про лицарів Іоаннітів, одразу виникає образ людини в чорному плащі з білим хрестом. Але все трохи складніше.

Офіційний прапор госпітальєрів — білий хрест на червоному полі.

Відповідно, “форма” лицарів могла бути червоною під час походів (корсо) і чорною в “мирний” час.

Чорний — колір зречення, прийнятий у монахів, червоний, природно, символізував пролиту кров.

Відомий мальтійський хрест означає наступне: його чотири сторони — це чотири християнські чесноти, а вісім кінців — вісім благ, що чекають на праведників.

Сам восьмипроменевий хрест — це герб італійського міста Амальфі. Саме з цього міста походив засновник першого госпіталю, який свого часу отримав дозвіл від халіфа на його відкриття.

Серед госпітальєрів були не лише військові. Вони продовжували приймати і лікувати людей. У період розквіту єрусалимський госпіталь міг прийняти до 2000 осіб.

Окрім госпіталів на шляху паломників, госпітальєри утримували будинки для покинутих дітей, піклувалися про бідних і нужденних.

У ордені служили навіть жінки, чого не було в інших військово-монаших організаціях.

Бойовий шлях госпітальєрів

У бойових діях брали участь лицарі та сержанти (слуги). Усі інші займалися економікою.

Воютували госпітальєри досить непогано, не пропустили жодної значної битви часів Хрестових походів.

Якщо вони опинялися під командуванням воєначальника, то незмінно займали найвідповідальніші позиції. Зазвичай в ар’єргарді або авангарді.

Усі знали, що на дисципліну монаших воїнів можна покластися.

Госпітальєри та Хрестові походи

Під час Першого Хрестового походу госпітальєри не були військовою організацією. Вони займалися лише піклуванням про паломників у своєму госпіталі в Єрусалимі.

Під час Другого Хрестового походу орден уже виступав як військова організація на боці короля Єрусалима.

Третій Хрестовий похід — госпітальєри беруть участь в облозі Акри під проводом Річарда Левине Серце.

Під час П’ятого та Сьомого Хрестових походів орден починає зазнавати невдач, як і їхні союзники.

Останній оплот християн на Святій Землі лицарі-госпітальєри покинули останніми. Саме госпітальєри прикривали відступ християн з Акри, і останнім на борт корабля піднявся гросмейстер.

З повагою до них ставилися і противники. У 1285 році єгипетський султан на знак поваги до їхньої доблесті дозволив їм покинути замок Маргат зі зброєю та прапорами.

Захист стін Акри

Коли на Святій Землі стало зовсім “гаряче”, лицарі-госпітальєри оселилися неподалік, спочатку відступивши на Кіпр, а потім на острів Родос, відвоювавши його у колишніх союзників — візантійців.

Тут іоаннітам знову пощастило. Після розпуску ордену тамплієрів частину земель, що залишилися, передали їм. Майно двох інших орденів Святого Лазаря та Гробу Господнього було віддане їм трохи пізніше.

Замки госпітальєрів

Найбільшим багатством ордену була нерухомість — замки та землі.

Замки, розташовані на Святій Землі, насамперед слугували військовим цілям: контроль доріг, опорні пункти та бази постачання. Госпіталі при замках забезпечували догляд і лікування пораненим.

Найвідоміші замки:

• Крак де Шевальє в Сирії. Найвідоміша середньовічна фортеця регіону. Величезний замок із 13 вежами та гарнізоном у дві тисячі осіб (для середньовіччя це дуже багато). Сьогодні вважається об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
• Замок Маргат у Сирії. Основна база ордену. Саме звідси лицарі відступили, щоб вирушити на Родос.
• Замок святого Петра в Йорданії
• Замок Бельвуар у Галілеї (сучасний Ізраїль)

Замок Маргат — основна база госпітальєрів на сході

Загалом, за оцінками сучасних істориків, госпітальєрам належало 37 замків на Святій Землі.

А після вигнання християн — близько 15 замків і фортець на острові Родос, а також замок у Бодрумі та на острові Кастелорізо.

До речі, і в Європі в іоаннітів були землі та замки, які приносили великі доходи.

Замок — це не лише сама фортеця. Це й прилеглі землі, на яких працюють селяни і сплачують ренту власникам замку. Не грошима, звісно, а плодами своєї праці. До того ж замки отримують плату за проїзд дорогами, які вони контролюють.

На чому заробляли лицарі-госпітальєри

Джерел доходу в ордену було багато. А витрат — мало, адже брати були звільнені від сплати будь-яких податків. Натомість самі госпітальєри охоче брали гроші за проїзд їхніми землями та за торгівлю в їхніх портах.

Перше джерело — пожертви. Це могли бути як гроші, так і землі, які приносили постійний дохід. Точних даних немає, але приблизно оцінюється, що близько 19 тисяч земельних ділянок у Європі належало лицарям.

Доходи від сільськогосподарських земель були основним джерелом багатства госпітальєрів. Релігійний орден займався виноробством, і навіть самим братам не заборонялося вживати вино.

У пізніший період госпітальєри займалися морською торгівлею. І найкраще це вдавалося під час контролю Мальти завдяки вигідному розташуванню острова.

А де торгівля, там і піратство. Турки були переконані, що лицарський орден — це звичайні пірати. Самі ж лицарі вважали, що вони борються з піратством і охороняють морські шляхи, просто від мусульманських піратів.

Доходи від госпіталів були невеликими, але також існували. Адже паломники, які зупинялися в них, зазвичай залишали пожертви.

Монаший орден погано поєднується з накопиченням багатств. Тому все зароблене госпітальєри інвестували, а не накопичували в скринях, як це було прийнято в середньовіччі у феодалів. Таким чином, їхні гроші створювали нові гроші.

Флагманська галера госпітальєрів

Морський період

Переселившись на острів, орден став морським. Тепер лицарі воювали переважно з піратами-мусульманами або тими, кого вони вважали піратами.

Перша спроба турецького султана захопити Родос закінчилася розгромом на морі та втратою портів Смірна і… Александрія.

Пізніше об’єднаний християнський флот зазнав поразки від турків, але друга спроба висадки також провалилася, а лицарі отримали прізвисько “Родоські леви”.

Стотисячна армія султана не змогла захопити фортецю, яку утримували 600 лицарів і 2000 найманців, і через рік облоги її залишки відступили.

Облога Родосу

Потім лицарям знову пощастило: султан помер, не діставшись до острова з новою 300-тисячною армією.

Лише з третьої спроби турки під проводом вже іншого султана, Сулеймана Величного, зібравши військо у 200 000 осіб, після піврічної облоги змогли вигнати християн з острова… Госпітальєри знову відійшли зі зброєю та прапорами.

З Родосу відпливли 180 вцілілих братів-лицарів і близько 4000 цивільних.

Через 7 років імператор Священної Римської імперії передав госпітальєрам Мальту.

Тепер вони стали називатися Мальтійськими лицарями, присягнули королю Сицилії та зобов’язалися сплачувати “данину” — рівно одного сокола на рік.

Мальтійські лицарі

Tuitio Fidei et Obsequium Pauperum
“Захист віри, допомога нужденним”. Девіз уже мальтійських лицарів

Але й на новому місці вони знову заважали туркам. Воювати з братами по вірі забороняв статут ордену, тому вони знову почали грабувати мусульман. На Мальті в той час навіть існував ринок рабів, чого Папа волів не помічати.

Дії проти турків

Турки прибули на Мальту, щоб вирішити проблему, привівши з собою 40 000 воїнів, але через чотири місяці їм довелося відступити після того, як на допомогу християнам прибув флот із Сицилії.

Втрати тих, хто намагався захопити острів, становили, за різними даними, до 25 000 осіб.

Облога Мальти. Мальтійські лицарі

Реформація та остаточний занепад

Везіння ордену іоанітів закінчилося в період Реформації. Протестантські правителі просто націоналізували їхнє майно на своїх територіях.

У середині XVII століття орден навіть купив собі три острови в далекому Карибському морі (Сент-Кіттс, Сент-Мартін і Сент-Круа). Але всього через 4 роки був змушений їх продати.

Під час походу Наполеона до Єгипту його війська захопили Мальту. Орден госпітальєрів було скасовано.

“Форма” нового часу

Деякі з лицарів переїхали до Санкт-Петербурга, російський імператор Павло навіть став великим гросмейстером.

Такий поворот не викликав розуміння в Римі, Павла на новій посаді не визнали, хоча він щосили хизувався в мантії і навіть оголосив Мальту російською губернією… Це вже був зовсім не той лицарський орден.

Наприкінці XIX століття Папа відновив посаду великого магістра.

Відтоді лицарі-госпітальєри займаються виключно гуманітарною діяльністю. Ні будівництва фортець, ні битв, ні облог, ні піратства.

Лицарі-госпітальєри сьогодні

Вклад госпітальєрів у науку та культуру значно помітніший, ніж у інших орденів.

Окрім поняття “госпіталь”, лицарі першими встановили певні “стандарти обслуговування” хворих: почали міняти постільну білизну на лікарняних ліжках і використовувати срібний посуд для знезараження їжі та води.

А мальтійський хрест (хрест святого Іоанна) можна побачити на прапорах, гербах і орденах від Європи до Америки.

Суверенний військовий орден госпітальєрів Єрусалимський, Родоський і Мальтійський святого Іоанна існує й досі (звісно, у них є і сайт).

Причому вважається майже державою, має представництво в ООН, Раді Європи та дипломатичні відносини з “справжніми” країнами.

Госпітальєри за роботою

Є прапор, герб, гімн і конституція (Кодекс), як у “великих” країн. Навіть видаються паспорти громадянам. Крім цього, є власна валюта і, звісно… марки. Саме продаж монет, марок і сувенірів приносить основний дохід, якщо не враховувати пожертви.

Мальтійський скудо базується не на десятковій системі, а на дванадцятковій. Один скудо ділиться на 12 тарі, а тарі, у свою чергу, — на 20 грано.

Сучасні госпітальєри заробляють переважно на продажу марок і сувенірів. Нерухомості в них зовсім мало.

Площа “державного утворення” становить лише 12 000 квадратних метрів. Насправді це два палаци в Римі та один замок на Мальті.

При цьому лицарів і дам госпітальєрів налічується лише близько 13,5 тисяч осіб, зате волонтерів — понад 80 000.

Корпус громадянської оборони Мальтійського Ордену

Єдине, чого більше немає в ордену, — армії. Сьогодні госпітальєри, як і на початку своєї історії, займаються лише гуманітарними місіями. Особисто або через фонди.

Сфера їхніх інтересів, як і на самому початку шляху: медицина, допомога бідним і людям з обмеженими можливостями.