Коли в Англії говорили французською

Англійська мова сьогодні є міжнародною. Якщо хочеш бути успішним — маєш говорити англійською. Це аксіома! Але колись у самій Англії розмовляли французькою мовою.

Напис на гербі французькою!

Нормандське завоювання Англії

У 11 столітті в результаті так званого норманського завоювання Англії герцогом Вільгельмом Норманським, прозваним пізніше завойовником, на Британських островах запанувала “сучасна” феодальна система імпортована сюди норманської ж знаті.

Звичайно, нормани принесли і свою мову — норманський діалект старофранцузької мови.

До норманського завоювання в Англії говорили давньоанглійською мовою, яка у свою чергу має германське походження і була “завезена” в результаті англосаксонського завоювання острова в 6-му столітті германськими племенами англів і саксів.

Місцеві кельтські племена зберегли свою культуру в Шотландії та Уельсі. Там і зараз подекуди, але дуже рідко, все ще говорять валлійською, шотландською, ірландською чи конською мовами. Втім, збереженням цих мов займаються на державному рівні, швидше за все вони “виживуть”.

Зараз державна мова Великобританії (це Англія + Шотландія + Уельс + Північна Ірландія) — англійська.

При цьому, в Англії офіційна мова та сама, а в Уельсі — має деяку перевагу валлійську (спочатку пишуть нею, а потім вже англійською), у Шотландії — так само справа з гельською, в Ірландії — з ірландською.

Дорожній знак валлійською мовою

І якби ми змогли потрапити в минуле, щоб почути якою мовою говорять в Англії, то, залежно від того, до кого звернулися (місцевому британському феодалу, прибулому норманському або до селянина) почули б абсолютно різні слова у відповідь.

Але повернемося до появи французької в Англії. Вигравши битву при Гастінгсі завдяки більш професійній армії, лицарській кінноті та лучникам (уявіть, у англійців при Гастінгсі лучників майже не було!), Вільгельм швидко захопив більшу частину Британії і був коронований, як Вільгельм Перший. Землі англосаксонської знаті були передані нормандській знаті.

Французька в Англії

У вищих верствах англійського суспільства запанувала французька лицарська культура та французька мова (точніше англо-французька мова).

В Англії англо-нормандська стала мовою спілкування при дворі, чиновництва, шкільної освіти та середньовічного “бізнесу”. Ця ж мова виступає в ролі мови міжнародного спілкування і стає мовою хрестових походів і нових держав хрестоносців.

Триста років нове англійське дворянство говорило французькою.

І французька мова справила більший вплив на сучасну англійську мову, ніж кельтські мови та англо-саксонська.

Цікаво, що назви тварин залишилися англійськими, а їх м’ясо стало називатися французскою (наприклад beef «яловичина», mutton «баранина»). Селяни, які вирощують худобу, говорили англійською, а аристократія, яка поїдала м’ясо — французькою.

У Королівському гербі Великобританії (герб британського монарха) досі є напис “Dieu et mon droit” (Бог, і моє право раніше писалося як Dieut et mon droict) французькою мовою.

З 14 століття державною мовою стала англійська, але сам указ англійського парламенту був написаний французькою мовою.