Історія мила
Що таке мило? З точки зору хімії, мило — це суміш солей жирних кислот калію або натрію розчинена у воді.
Але історія предмета до якого ми так звикли, що навіть не помічаємо, поки воно не скінчиться, набагато цікавіша, ніж хімічна формула. Хоча і для хімії знайдеться кілька слів. Інакше важко буде пояснити чому мило миє.
Винахід мила
Ніхто точно не знає, коли винайшли мило. Але ми точно знаємо, що на шумерських глиняних табличках “написаних” за 2500 років до нашої ери рецепт уже був, тому що археологи знайшли такі записи.
У давнину мило варили з деревної золи та тваринного жиру, і воно було рідким, а не твердим, як ми звикли.
Рецепт точно був відомий і фінікійцям та єгиптянам.
З давніми греками не все так очевидно. Історики стверджують, що греки милися за допомогою оливкової олії та спеціальних скребків, хоча, напевно, мило мало бути відоме по всьому Середземному морю тієї епохи.
Римська лазня
У Стародавньому Римі мило називали sapo. З латини це слово потрапило в багато сучасних мов: soap — англійською, sapone — італійською, savon — французькою, Seife німецькою мовою…
Є версія, що до Риму рецепт потрапив не зі сходу, а із заходу, від галлів.
Дивно, але в Стародавньому Китаї традиційного мила не було до середини 19-го століття, коли його привезли європейці. Китайці використовували плоди певних “мильних” дерев або попіл із суміші деяких рослин (виходив лужний розчин, але це було не мило).
Теж саме можна сказати і про всю Південно-Східну Азію, Індію, Японію і навіть центральну Америку. Місцеве населення використовувало природні “мильні” рослини і потреби вигадувати мило просто не було.
Мило в середні віки
Як мило з’явилося в середньовічній Європі і звідки прибуло точно невідомо. Є кілька можливих джерел:
- імпорт готового продукту з Близького Сходу
- виробництво в Іспанії куди рецепт привезли араби
- виробництво в Неаполі
Не виключено, що всі три версії вірні. А може, рецепт дістався таки від римлян.
У будь-якому випадку, мило точно не було дешевим. У середні віки мило виробляли з використанням рослинного жиру – оливкової олії. До того ж, гільдії миловарів берегли свої секретні рецепти, що теж не сприяло здешевленню та поширенню.
Наново винайшли мило в 1424 році, коли Італії було створено перше тверде мило. До цього воно існувало у рідкому вигляді.
Ставлення до гігієни в середні віки було… різним. Воно змінювалося залежно від держави та від обставин. Наприклад, у Парижі 12-го століття було 26 публічних лазень, у Відні — 29, у Вроцлаві — 12, а в Бадені, що не дивно, — 30.
Купальня в середньовіччі. Туди ходили не тільки щоб помитися
Але вже до 17 століття громадські лазні в Парижі зникають. Це пов’язують із зростанням міст і, як наслідок, хвороб, а ще з дефіцитом дров.
Так як знань про справжні причини захворювань у медиків того часу не було, робилися неправильні висновки. Наприклад, купання шкідливе для здоров’я, тому що викликає застуду, а громадська лазня — це джерело інфекційних захворювань і розпусти і їх потрібно закрити.
Незважаючи на ці проблеми, попит на мило все одно не зникав. Про це говорить кількість миловарних заводів у Марселі у тому ж 17 столітті. На той час їх було сім і виробляли вони по 20 тисяч тонн мила на рік, а вже в наступному столітті миловарень стає 49 і виробляють вони вже 79 тисяч тонн.
Але ставлення до мила як у середні віки так і в епоху Відродження не змінювалося — це була дорога косметика, а не повсякденний засіб гігієни.
Незважаючи на те, що люди знали про властивості мила і вміли його варити, що насправді воно собою являє не знав ніхто. Хімічний склад мила став відомий лише у 1808 році!
Тільки з настанням промислової революції та відкриттям методу виробництво соди виробництво мила стає по-справжньому масовим. Адже тепер не треба було палити деревину для здобуття золи.
Реклама мила 19 століття
Найновіша історія мила
Незважаючи на те, що милом людство було знайоме давно, його вдосконалення не припинялося. Після Першої Світової війни через дефіцит природних жирів почали застосовувати синтетичні миючи засоби, які почали витісняти мило з ринку.
Але збільшення уваги до екології та “натуральності” наприкінці 20-го століття знову повернуло інтерес до “старого” способу миття рук.
З 2016 року в США заборонено продаж антибактеріального мила. По-перше, в результаті експериментів вдалося з’ясувати, що “антибактеріальні” компоненти починають вбивати бактерії за кілька годин, а механічно вони змиваються будь-яким милом однаково.
По-друге, медики вважають, що надмірне захоплення стерильністю приносить більше шкоди ніж користі і пов’язують поширення алергії саме з поширенням супер-миючих засобів.
По-третє, зайве захоплення речовинами, що вбивають всю мікрофлору, підвищує опірність бактерій антибіотикам (ми самі виводимо більш стійкі мікроорганізми).
Чому мило миє
Коли ми миємо руки, розчин мила обволікає саме жирові забруднення (а наша шкіра вкрита жиром, це наш захист від небезпечних мікробів), таким чином бруд відривається від шкіри і змивається водою. Але чому це відбувається?
Справа в тому, що молекула мила являє собою довгий “хвіст” з різними властивостями на різних кінцях.
На одному кінці знаходяться іони (натрію або калію)* і цей кінець притягується до молекул води, інший кінець, навпаки з водою не взаємодіє зате притягуватися до молекул жиру.
Тому кожен фрагмент бруду (а він складається в основному з жиру) обліплюється молекулами мила з усіх боків і стає “слизьким”, не здатним до склеювання з іншими молекулами або з поверхнею і легко змивається водою.
Якщо ж спробувати змити забруднення без використання мила, відразу стає помітно, що це погано працює, оскільки молекули жиру гідрофобні за своєю природою, тобто жирні забруднення не змочуються водою. Мило якраз вирішує цю проблему, створюючи замість суцільного забруднення безліч дрібних нелипких “кульок” (вони називаються міцели).
Отже, виходить, що з одного боку молекули мила обліплюють фрагменти жиру, з іншого, не дають фрагментам жиру склеюватися знову, та ще й зв’язуються з молекулами води, позбавляючи жирове забруднення захисту ( гідрофобності).
*тільки іони цих металів мають гідрофільні властивості, “липнуть” до води.
Цікаві факти про мило
- Не має значення який жир використовувати рослинний чи тваринний, мило можна зварити з будь-яким із них
- Найдорожче мило виробляють у Катарі, до нього додають золото та діаманти, але миє воно так само як і звичайне
- У 1880 році компанія Procter&Gamble випустила на ринок мило, що не тоне у воді. Це була помилка у технології виробництва, але покупцям вона сподобалася
- Словосполучення “мильна опера” закріпилася за серіалами тому, що найчастіше в них рекламувалося мило та інші миючи засоби для домогосподарок
- Правильно зварене мило не псується з часом, а стає кращим за сир або вино
- Мило колекціонують як марки чи монети
